Зазвичай синдром самозванця — психологічний ефект, коли людина знецінює власні досягнення. Кажуть, що це проблема людей на керівних посадах, проблема жінок, «білих комірців» та верхнього середнього класу.

Насправді феномен розповсюджений серед будь-яких професій, віку та статті: від нього страждають жінки та чоловіки, викладачі-початківці та лікарі, інженери-конструктори та тестувальники додатків. До 70% студентів та працівників відчували синдром самозванця хоча б раз в житті.

Що це?

Синдром самозванця виявляється в декількох основних формах. Вам здається, що ви не на своєму місці, недостатньо кваліфіковані, а заробітна плата занадто висока для ваших вмінь та навичок.

Інколи до такого почуття додається інше — навіть найпростіше завдання здається дуже складним, з’являється страх підвести колег, керівника чи компанію в цілому. Якщо при цьому колектив вас цінує, ви це ігноруєте: «самозванці» пояснюють хороше відношення до себе випадковістю, везінням, вмінням вчасно взяти себе в руки та приховати свою некомпетентність.

Проблема була завжди чи з’явилась нещодавно?

Вперше ознаки самозванця описала та систематизувала американський клінічний психолог Полін Роуз Кленс у 1985 році. У своїй книзі вона розповідала історії своїх студенток та колег, котрі соромилися повною мірою признати власні успіхи та досягнення під час навчання та в роботі.

За мотивами книги та лекцій Кленс, зробили психологічний тест, котрий допомагає зрозуміти, наскільки синдром самозванця — це про вас.

Перфекціоніст, надлюдина, геній, соліст та експерт

Лікар Валері Янг виокремив 5 основних проявлень феномену. Вони відрізняються відтінками психологічної аутоагресії та мають різні рішення внутрішнього конфлікту.

Перфекціоніст

Ставить (часто нереальні) високі цілі, коли щось йде не за планом — розчаровується в собі, що не відповідає посаді, яку займає. Усю роботу робить сам, не просить допомоги та не делегує.

Перфекціоніст хвилюється, що за невиконання власного плану (придуманого, не встановленого компанією) його звільнять. Досягнувши цілі, він все одно незадоволений: «Потрібно було підвищити планку», «Можна було зробити ще краще», і так далі.

Рішення:
Навчіться розуміти, що ідеально виконаного завдання не буває — не лише тому, що це неможливо, але й тому, що нікому це не потрібно. Усі помилки на роботі — її невіддільна частина. Янг рекомендує не планувати роботу місяцями, а братися за проєкт, навіть якщо здається, що ви не готові його виконати. Якщо не вийшло в цей раз — вийде в наступний.

Геній

Перфекціоніст, який зайшов занадто далеко. Не вірить, що для навчання чомусь новому потрібен час. Якщо не виходить розібратися в предметі за час-другий, гадає, що занадто дурний, соромиться посади, яку займає. Необов’язково, але часто виростає із золотого медаліста та дипломника червоного.

Рішення:
Всі завдання, з якими ви зіштовхуєтеся зараз, складніші минулих. Багато чого в їх виконанні залежить не від вашої кмітливості, а від ряду зовнішніх факторів. Погляньте, скільки в середньому потрібно часу, щоб освоїти ту чи іншу навичку. Наприклад, щоб вивчити розмовну англійську, одного тижня не вистачить — орієнтуйтеся на думки досвідчених педагогів.

Надлюдина

Він же трудоголік. Працює без вихідних, затримується в офісі, повертається додому тільки після чергової «п’ятилітки за три роки». Робота завжди на першому місці, а сім’я, друзі та особисті інтереси — як вийде. Відпустка та вихідні вважаються пустою тратою часу, купує білети на концерт чи в театр, але ходить на заходи через раз. На зв’язку 24/7, навіть якщо робота не потребує такої відданості.

Читати  Чому ми краще працюємо, коли втомлюємося

Рішення:
Регламентуйте робочий графік та відмовляйтеся від всіх завдань понаднормових. Тверезо оцінюйте свої сили, не намагайтеся сподобатися колегам, виконуючи за них роботу. Якщо без добровільної понаднормової роботи ніяк — не витрачайте на це понад 5-6 годин на тиждень. Порахуйте, скільки коштує одна година вашої роботи, і вирішуйте, чи готові ви щоденно «штрафувати» себе на цю суму не оплачуваними понаднормовими.

Соліст

Ніколи не просить допомоги навіть там, де без неї ніяк не обійтися. Гадає, що попросити поради — значить оголити свою не компетентність. Часто це має погані наслідки — обладнання зламане, робота стоїть, а замість того, щоб викликати майстра, соліст намагається розв’язувати проблему самостійно.

Рішення:
Добре виконана робота — це скоріше про бізнес, ніж про задоволення особистих амбіцій та потреб. Якщо в робочому процесі є щось, що можна делегувати, — знімайте з себе частину завдань та відповідальності. Буде дивно, якщо в салоні краси стиліст пропонує зробити манікюр. Невміння делегувати та бажання тягнути все на собі виглядає так само.

Фахівець

Вимірює свою компетентність та цінність для компанії кількістю знань та навичок понад норми. Постійно відвідувати тренінги, бігати за сертифікатами. Інтерес до предмета другорядний, важливіше отримати ще один «папірець». Поміняє грошову премію на публічну похвалу своєї експертності. Дипломи збирає більше для колекції — попросити додаткову прибавку чи виправдане підвищення не дає синдром самозванця.

Рішення:
Отримуйте навички тільки тоді, коли є щирий інтерес чи матеріально підкріплений запит. В першу чергу вчіть те, що вам знадобиться на роботі: фінансист повинен знати програми, з якими працює його компанія, офіціант — винну карту свого ресторану, а не технологію виготовлення. У протилежному випадку це інша посада з іншою заробітною платою.

А якщо я десь посередині?

Якщо асоціювати себе з одним типом аутоагресії не виходить, лікар Янг пропонує кілька універсальних порад для боротьби зі синдромом самозванця.

Заведіть список нових правил

І відмовтеся від старих. Компанія та колеги цінують вас не лише за готовність забрати зміни у вихідні та працювати над завданнями у самотності. Не працюйте понаднормово, якщо це не оплачується, і делегуйте, якщо треба швидко виконати проєкт.

Розділяйте чуттєве та раціональне

Семеро з десяти людей відчувають себе не на своєму місці хоча б раз в житті. Але якщо немає очевидних фактів, які вказують на вашу некомпетентність, скоріш за все, немає і реальної проблеми.

Справжні самозванці не страждають від однойменного синдрому

Зазвичай синдромом самозванця страждають люди, які схильні до рефлексії та самоаналізу. Тотальна впевненість у своїх професійних якостях, небажання навчатися, отримувати навички та аналізувати власні помилки нагадує про ефект Даннінга-Крюгера.

Так називають нездатність некваліфікованих спеціалістів признавати свої помилки в силу своєї ж низької кваліфікації. Такі працівники переоцінюють свої вміння, не розуміють, наскільки не компетентні, та знецінюють досягнення колег.

Часто в житті бувають моменти, коли ми відчуваємо сумніви чи невпевненість у власних силах. Це психологічна норма: головне, щоб період аутоагресії не прийняв хронічну форму.

Цінуйте себе та свої вміння!